За сто років методи реформування міліції/поліції не змінились

За сто років методи реформування міліції/поліції не змінились

Реформа поліції призвела до того, що звільнені працівники здебільшого ті, що працювали до цього в міліції, масово звертаються до суду з позовами про незаконність такого звільнення та поновлення на посаді.

Чи дійсно атестація працівників поліції проводиться згідно чинного законодавства України? Для цього необхідно розглянути деякі основні засади проведення такої атестації?

Згідно з інструкцією про порядок проведення атестування поліціянтів, з метою об’єктивного і неупередженого з’ясування спроможності за своїми професійними та особистісними якостями проводиться тестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов’язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення.

Для початку зупинимось на тих випадках, де працівники поліції отримали необхідну кількість балів, але всеодно згідно з висновком атестаційної комісії підлягають звільненню.

На практиці дуже часті випадки, коли працівники поліції, навіть не розуміють, що стало причиною їх звільнення. Адже тестування вони пройшли на відмінно, на співбесіді з членами атестаційної комісії — їм задали два питання, що не стосуються професійної діяльності та сказали, що все добре, але в результаті  звільнили. Хоча будь-яка особа, будь то працівник поліції, лікар чи сантехнік має право знати причини свого звільнення. Безпричинно вказати, що особа не відповідає займаній посаді безперечно суперечить трудовому законодавству України.

Розглянемо випадки звільнення тих працівників, які не набрали мінімальну кількість балів, чи підлягають такі особи категоричному звільненню? Відповідь одна — ні!

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто, в даному випадку, перед тим як звільнити працівника роботодавець повинен запропонувати іншу посаду або роботу, яка відповідатиме його професійному рівню. Це стосується і тих звільнених працівників, які набрали необхідну кількість балів і тих, які такої кількості не набрали.

Вказане твердження повністю співпадає із позицією, викладеною у п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

І це лише в тому випадку, якщо саме виявлення такої невідповідності займаній посаді було здійснено в межах законодавства.

На нашу думку атестація згідно якої виявлено невідповідність багатьох працівників поліції, проведена з порушенням трудового законодавства та основоположних принципів трудового права.

Згідно Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року. На даний час не має жодного працівника поліції, який би пропрацював на займаній посаді хоча б рік.

Вже не кажучи про те, що згідно вказаного Закону така атестація, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. А з багатьох джерел та засобів масової інформації стало відомо, що такого погодження з відповідними профспілковими організаціями працівників Національної поліції України не було.

Такі норми встановленні, адже метою проведення атестації є не звільнення працівників, а оцінка їх професійного рівня. Атестація це лише механізм в системі професійної підготовки працівників, а не сама мета.

Згідно чинного законодавства метою державної політики у сфері професійного розвитку працівників є підвищення їх конкурентоспроможності відповідно до суспільних потреб.

Тобто роботодавець перед тим, як здійснювати атестацію повинен провести навчання працівників, а вже потім встановлювати рівень їх підготовки та професійності, а не навпаки.

Вищезазначене, узгоджується із основоположними принципами встановленими Європейською соціальною хартією, яка ратифікована Україною.

Відповідно до цієї хартії кожна людина має право на належні умови для професійної підготовки. А з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю Україна зобов’язуються забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Реформу правоохоронної системи потрібно було провести вже давно, але це дійсно повинна бути реформа, а не просто «чистка», за принципом: «всі хто працював в міліції — корупціонери».

Треба пам’ятати, що за кожним звільненням стоїть людська доля. Деякі чесні та професійні правоохоронці, які присвятили все своє життя службі, не можуть зрозуміти чому замість поваги та достойної пенсії  їх викинули на вулиці з формулюванням «через службову невідповідність».

Ми ж не можемо допустити, щоб через сто років, колесо історії знов нагадало нам про ті жахливі часи пост жовтневого перевороту, коли «за рішенням партії» з міліції потрібно було звільнити всіх представників царської поліції без виключення.*

Підсумовуючи слід сказати, збільшення рівня злочинності в країні лише ще одне підтвердження того, що треба реформувати правоохоронну систему, вдосконалювати її, а не просто руйнувати все старе, не перейнявши позитивний досвід.

Але звісно крапку в цьому питанні повинен поставити суд.

*Див: https://www.youtube.com/watch?v=or0JsWlYIFE


Залишити відповідь