Нові правила дорожнього руху: «наведення порядку» ціною Конституції

Новий закон тільки вступив у дію, а у вільному доступі вже можна знайти безліч «порад», як уникнути відповідальності за скоєні правопорушення.

7 листопада 2015 надовго запам’ятається всім автомобілістам країни. Набрав чинності закон України «Про Національну поліцію», а також окремі положення закону, який в народі вже встигли назвати «Про автоматичну фото- і відеофіксацію порушень правил дорожнього руху». При уважному вивченні даних документів виникають відразу кілька питань:

Чому ми приймаємо закони, які нівелюють Конституцію України?

Згідно з впровадженими нововведеннями, відповідальність за порушення ПДР (правил дорожнього руху) буде нести власник ТЗ (транспортного засобу), незалежно від того, хто скоїв правопорушення. Це напряму суперечить Конституції України, а саме статті 61, згідно з якою, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто за конкретне порушення відповідає конкретна людина. У випадку з новим законом ця норма нівелюється повністю.

Дані зміни спотворюють логічну формулу «порушення та відповідальність» і фактично вводять принцип «презумпції винності» — на противагу статті 62 Конституції, де чітко написано: «ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину». З 7 листопада протокол про порушення не складається, замість цього співробітник МВС встановлює, за ким зареєстрований ТЗ, і без участі його власника виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, яке протягом 3-х днів надсилає власнику автомобіля поштою. Примітно, що дана схема абсолютно не передбачає того, щоб встановити, хто дійсно вчинив правопорушення. Принцип «презумпції винності» дає можливість звинуватити власника ТЗ без провини. Крім того, згідно зі змінами до статті 249 КУпАП, розгляд справи про адміністративні правопорушення відтепер буде проходити в закритому режимі, що є порушенням принципу гласності та відкритості.

Чому, впроваджуючи конструктивну європейську модель, ми робимо все, щоб у нас вона не працювала і явно суперечила законодавству?

Дане питання виникає, коли чуєш заяви, що в країнах Європейського Союзу вже давно і успішно використовують систему автоматичної фото- і відеофіксації порушень правил дорожнього руху. Це дійсно так, проте будемо послідовні. В європейських державах все націлене на те, щоб ідентифікувати водія і в разі неприємностей на дорогах залучати до відповідальності саме порушника. Для цього діє заборона на тонування лобового і бічного скла в автомобілях, а також використовуються дуже потужні камери фото- і відеофіксації.

У випадку з Україною до відповідальності притягується не водій, який керував транспортним засобом у момент порушення ПДР, а юридична і фізична особа, за якою зареєстровано ТЗ. А це робить робочу європейську модель абсолютно бездіяльною і неефективною.

У зв’язку з цими змінами деякі статті КУпАП суперечать одна одній. Наприклад, втрачається сенс статті 23, згідно з якою адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, а не власника будь-якого майна. А також статті 280, відповідно до якої, при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов’язково потрібно з’ясувати, чи винна дана особа в його скоєнні. Нові правила зводять ці норми нанівець.

Варто відзначити, що притягнення юридичної особи до відповідальності за порушення правил дорожнього руху є неприйнятним з точки зору логіки і статусу юридичної особи, адже вона не може керувати автомобілем, точнісінько так, як і не може ходити по вулицях або палити в неналежному місці. Незрозуміло також, яким чином юридична особа понесе покарання, наприклад, у вигляді громадських робіт або адміністративного арешту?

Чому ми не вчимося на власних помилках?

У 2008 році аналогічні зміни в законодавство України вже вносилися. Йдеться про закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 24.09.2008 року. КУпАП було доповнено статтею 14-1, згідно з якою до адміністративної відповідальності повинні залучатися власники (співвласники) транспортних засобів.

У 2010 році Конституційний Суд України визнав цю статтю неконституційною, і вона втратила свою законну силу. Так навіщо ж зараз приймати статтю 14-2 КУпАП, яка є очевидним аналогом того, від чого вже відмовилися 5 років тому?

Чому бюджетні кошти витрачаються на реалізацію ініціатив, які сприяють ухиленню від адміністративної відповідальності?

Новий закон тільки вступив в дію, а у вільному доступі вже можна знайти безліч «порад», як уникнути відповідальності за скоєні правопорушення. Їм варто приділити увагу: з одного боку, для того, щоб зникли останні ілюзії з приводу правомірності обговорюваних нововведень, а з іншого — щоб попередити недобросовісних громадян про те, що кожна, навіть дуже оперативна махінація, може бути розкрита в законному порядку.

Найбільше неприємностей варто очікувати від впровадження штрафних балів, які тепер нараховуються кожному водієві терміном на рік. Звернемо увагу на статтю 279-3 КУпАП. Відповідно до неї, з власника ТЗ знімаються всі звинувачення, якщо до співробітників правоохоронних органів звернеться людина, яка подасть заяву про свою причетність і відповідальність за ці правопорушення. У разі, коли порушник є одночасно і власником ТЗ, і його штрафні бали вже закінчилися, він може попросити своїх родичів, друзів або знайомих звернутися з відповідною заявою і не нести відповідальність. Тепер бали будуть списані з такого заявника.

Ще один обговорюваний спосіб маніпуляції стосується батьків неповнолітніх дітей у віці від 14 до 16 років, на яких можливо оформити свої ТЗ. Дана схема навіть простіше попередньої. Для її реалізації необхідно зіставити лише три факти. По-перше, в Україні існує можливість реєстрації ТЗ на неповнолітнього, який досяг 14 років. По-друге, відповідно до 12 статті КУпАП, до адміністративної відповідальності можливо залучити тільки тих, хто досяг 16 років. По-третє, з 7 листопада 2015 року відповідальність за правопорушення несе власник ТЗ, а не прямий порушник. З цього виходить, що протягом 2-х років неповнолітнього власника ТЗ неможливо буде залучити до повноцінної адміністративної відповідальності.

Звичайно, повністю уникнути покарання не вдасться, оскільки на його батьків накладається штраф у сумі від 51 грн до 85 грн. А ось заощадити — цілком, з огляду на те, що за перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год передбачений штраф у вигляді 255 грн. Підрахунки збитків в державний бюджет можна буде вести зовсім скоро, після впровадження законодавчих нововведень.

І це тільки верхівка айсберга. Подібних схем досить багато, адже дані зміни в законі порушують базові принципи правосуддя і відкривають шляхи для ухилення від відповідальності. У цій ситуації акцент хочеться зробити навіть не на спробах маніпуляції з законом, вони в будь-якому випадку приведуть до пильної уваги з боку правоохоронних органів, що рано чи пізно спричинить покарання за вчинені правопорушення. Набагато важливіше те, що ці аспекти виявилися непереконливими для цілої групи людей, які укладали й приймали зміни в цьому законі.

З неприємностями також зіткнуться люди, «котрі продали» свої ТЗ за дорученням. Саме до них, а не до фактичних порушників будуть приходити повідомлення про адміністративні стягнення. У зв’язку з цим цілком ймовірно, що найближчим часом на дорогах з’явиться велика кількість «викрадених» автомобілів. Це станеться, якщо особи, на яких зареєстровані ТЗ, з якихось причин не зможуть або не захочуть домовитися з фактичними власниками перереєстрації автомобіля і просто подадуть в поліцію заяву з проханням зняти машину з обліку на підставі втрати автомобіля і документів на нього. Осіб, які їздять на цьому ТЗ за дорученням, будуть зупиняти на першому ж дорожньому посту.

Таким чином, нові правила не тільки створюють всі умови для того, щоб штрафи не потрапляли до державного бюджету, порушники ухилялися від відповідальності, а їх основна мета — перевиховання, не була досягнута, але і принесуть масу проблем законослухняним громадянам.

Виходячи з перерахованого вище, хочеться відзначити, що автоматичну фото- і відеофіксацію в Україні впроваджувати потрібно і навіть необхідно. Країни, в яких вона застосована (Німеччина, Великобританія, Японія), виправдано вважаються найбезпечнішими для водіння. У той час, як по рейтингу смертності в ДТП ми ділимо місце з такими країнами, як Сенегал, Зімбабве і Коста-Ріка. Однак, нові закони повинні співвідноситися з конституційними нормами нашої країни та з європейською практикою їх застосування. Інакше вони не тільки не будуть діяти з тією метою, яку переслідують прихильники таких змін, але і внесуть додатковий хаос на дорогах.


Залишити відповідь