Cурогатне материнство: юридичні ризики для всіх сторін.

Cурогатне материнство - юридичні ризики

Основним покликанням кожної родини споконвіку було і залишається сьогодні народження дітей. Діти — це продовження батьківського роду, втілення батьківських мрій та сподівань. Але на жаль в останні роки прискорений темп життя, постійні стреси та несприятлива екологія призвели до того, що все більше і більше сімейних пар не можуть зачати дитину природнім шляхом, тому вони змушені звертатись за допомогою до репродуктивних технологій, зокрема, до зачаття дитини методом сурогатного материнства.

Не викликає сумніву той факт, що сурогатне материнство є явищем, яке потребує належної уваги, розвитку та правового підґрунтя, оскільки програма, так званого, сурогатного материнства надає можливість подружнім парам, які не мають власних дітей через проблеми зі здоров’ям, відчути радість батьківства шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Проте, розвиток медицини в цій галузі набагато випереджає відповідну нормативно-правову базу в нашій країні. В Україні норми права в цій галузі далекі від досконалості. Але при цьому слід зазначити, що сурогатне материнство ЦІЛКОМ ЗАКОННЕ на території України.

Останнім часом тема сурогатного материнства стала предметом постійних обговорень, при чому громадськість поділилася на два табори: як на захист даного методу, так і за його категоричну заборону. Насамперед, аби визначитися для себе, до кого приєднатися, слід дізнатися що взагалі собою являють ці допоміжні репродуктивні технології — різноманітні методики лікування безпліддя, що базуються переважно на маніпуляціях із репродуктивними клітинами до перенесення їх у матку пацієнтки in vitro (в пробірці).

Сурогатне материнство (відоме ще під назвою замінне) полягає у заплідненні за допомогою репродуктивних клітин, отриманих від подружньої пари. Розвинуті ембріони, отримані в результаті такого запліднення, переносять у порожнину матки іншої жінки, так званої сурогатної матері, яка виношує та народжує дитину для цієї подружньої пари. Але й тут лікарі вирізняють два види сурогатного материнства:

– “Гестаційне” – полягає в тому, що у подружньої пари беруться яйцеклітини та сперматозоїди, перші запліднюються і переносяться у порожнину матки сурогатної матері;

– “Гендерне” – полягає в тому, що сурогатна мати надає свою яйцеклітину, тобто виношує дитину з якою має генетичну спорідненість.

Важливо відзначити, що сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка, яка вже має власну здорову дитину, і яка, за відсутності медичних протипоказань, надає добровільну письмову згоду на участь у програмі.

Програма сурогатного материнства передбачає обов’язкове укладення угоди між зацікавленими сторонами. Угода (договір) про сурогатне материнство може бути комерційною та некомерційною, тобто альтруїстичною. У першому випадку сурогатна мати отримує платню або заздалегідь обумовлену матеріальну винагороду, а в іншому майбутні батьки беруть на себе лише оплату витрат, пов’язаних із вагітністю, у т.ч. із медичним наглядом. Втім, нотаріальне засвідчення такого договору в Україні не є обов’язковим.

У відповідності до чинного законодавства в типовому договорі про сурогатне материнство щонайменше мають бути чітко визначені такі моменти:

  • предмет договору (імплантація ембріону, його виношування та народження сурогатною матір’ю за грошову винагороду з боку подружжя);
  • компенсація витрат на медичне обслуговування;
  • компенсація витрат у заробітній платні;
  • компенсація побутових витрат (напр. придбання одягу для вагітних, тощо);
  • розмір та порядок оплати послуг сурогатної матері;
  • місце проживання сурогатної матері на час вагітності;
  • медичний заклад, у якому буде проведено штучне запліднення та/або народження дитини;
  • дії сторін у разі народження двійні;
  • наслідки народження неповноцінної дитини;
  • дії сторін у випадку, якщо сурогатна матір матиме негативний результат (викидень, народження мертвої дитини, тощо);
  • дії сторін у випадку припинення шлюбу подружжя або смерті одного з них протягом вагітності сурогатної матері;
  • обов’язки сурогатної матері дотримуватися усіх порад лікаря, протягом вагітності та під час пологів, спрямованих на народження здорової дитини;
  • зобов’язання сурогатної матері передати дитину після її народження генетичним батькам;
  • обов’язок генетичних батьків прийняти дитину;
  • строк дії договору;
  • санкції за недотримання умов договору, які повинні бути суттєвими, забезпечуючи дисциплінованість сторін договору.

Договір може також включати й додаткові умови: страхування життя та здоров’я сурогатної матері протягом вагітності, пологів та у післяпологовий період; додаткові виплати з боку подружжя за сумлінне дотримання сурогатною матір’ю всіх вказівок медичних працівників та своєчасне проходження періодичних медичних оглядів, тощо.

У разі, якщо сурогатна матір залишається анонімною, доцільне укладення декількох договорів:

Між сурогатною матір’ю та медичним закладом, де буде проведено штучне запліднення та подальше спостереження за перебігом вагітності.
Між цим медичним закладом та подружжям-замовниками.
Якщо сурогатна матір на момент укладення договору була заміжня, письмова згода її чоловіка на участь дружини в програмі є обов’язковою умовою дійсності договору. Включення акушера або медичного закладу в якості третьої сторони договору сурогатного материнства необхідне для того, щоб безплідна пара могла отримати повну інформацію про стан сурогатної матері протягом вагітності.

Зокрема, для того щоб батьки-замовники додатково захистили себе у майбутньому, ми наполегливо радимо подружжю, одночасно з підписанням договору про надання послуг із сурогатного материнства, вимагати від сурогатної матері написати та нотаріально посвідчити її згоду на запис подружжя батьками дитини, яка знадобиться надалі при реєстрації дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) та для отримання Свідоцтва про народження дитини.

Так, багато аспектів сурогатного материнства в Україні, взагалі не визначені законом або допускають неоднозначне тлумачення. Відсутнє законодавчо затверджене визначення поняття “сурогатного материнства” й традиційне сурогатне материнство (штучна інсемінація сурогатної матері спермою чоловіка) не затверджене законодавчо. Відсутня чітка регламентація комерційної програми сурогатного материнства, не врегульованими лишаються питання щодо цілком реальної ситуації, коли подружжя-замовники під час участі в програмі розлучаються або помирають. Варто також захистити сурогатну матір на випадок відмови подружжя-замовників від народженої дитини з різних причин, зокрема, у випадку народження хворої дитини.

Декілька слів варто сказати із приводу громадянства генетичних батьків. На сьогодні не існує жодних обмежень для іноземних громадян. У зв’язку із тим, що не всі країни визнають сурогатне материнство, виникають проблеми виїзду іноземців із дитиною до місця свого проживання. Так, наприклад, за канадським національним законодавством у разі народження дитини сурогатною матір’ю, потребується підтвердження факту батьківства у державі, де відбулося запліднення, рішенням національного суду, а також потрібний дозвіл суду на виїзд за межі України. Таке рішення було прийняте Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у грудні 2010 року.

У ст. 12 глави 5 Закону Італійської Республіки «Норми застосування методів штучного запліднення» №40 від 19.02.2004 року вказано, що «якщо хтось, у будь-якій формі реалізує, організує або пропагандує комерцію статевих клітин, ембріонів або сурогатне материнство караються позбавленням волі від 3-х місяців до 2-х років, а також штрафом у розмірі від 600 тис. до 1 млн євро».

Також широкого розголосу набула справа громадян Франції, які намагалися вивести дітей, народжених сурогатною матір’ю, приховавши їх від паспортного-митного контролю. Так, 23 січня 2011 року в одному з пологових будинків міста Києва сурогатною матір’ю було народжено двоє дівчат. Після народження дітей їм було видано свідоцтво про народження, після чого генетичні батьки звернулися до посольства Франції в Україні з метою оформлення необхідних документів для вивезення дітей у Францію та надання їм французького громадянства. Проте, посольство їм відмовило, оскільки сурогатне материнство у Франції заборонено та тягне за собою покарання у вигляді п’ятирічного тюремного ув’язнення та штраф у розмірі 75 тис. євро.

Не менш гучною була справа про харківську фірму «Ла Віта Феліче», представники якої вступивши в злочинну змову з посадовими особами однієї з харківських клінік допоміжних репродуктивних технологій, організували незаконне переправлення 13 малолітніх дітей через державний кордон України. Усі ці діти були народжені сурогатними матерями на території України, а батьками-замовниками виступали громадяни тих Європейських країн де сурогатне материнство заборонено.

Отже, наводимо список основних країн де законодавчо впроваджені такі заборони та обмеження: Франція, Португалія, Німеччина, Латвія, Австрія, Данія, Італія, Китай, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Норвегія. Слід зазначити, що даний перелік країн де заборонено сурогатне материнство, або обмежено не є вичерпним!

Тому для сурогатних матерів наполегливо рекомендуємо, перед тим як вступати у репродуктивні програми, пересвідчитись з якої країни походження є батьки-замовники. Сурогатна мати повинна дотримуватись певних морально-етичних норм, тому що надалі, в разі якщо правоохоронні органи тих країн, де сурогатне материнство суворо заборонено, встановлюють данні факти, відповідальність настає безпосередньо для батьків, а заручником цієї ситуації стає малолітня дитина. Сурогатна мати не повинна давати «спритним підприємцям в халатах» отримувати надприбутки, нівелюючи законодавство розвинутих Європейських країн.

Також в якості поради для сурогатних матерів та для батьків-замовників, важливо перевіряти саму медичну установу де буде проводитись програма на її благонадійність.

Якщо клініка входить до Української асоціації репродуктивної медицини (надалі – УАРМ), це значною мірою може мінімізувати правові ризики як для самої подружньої пари, так і для сурогатної матері, проте, у будь-якому разі, аби захистити свої права, варто звернутися до досвідчених юристів.


Залишити відповідь